Вікі ОВТ
Вікі ОВТ
Вікі ОВТ
БТ-7
Bt-7 01
Призначення

легкий колісно-гусінний танк

Виробник

1935-1940

Початок створення

1935

Застосування у військах

1935-1945

Вага

т 13,9

Бронювання корпусу


  • Тип броні = сталева катана гомогенна
  • Лоб корпусу (верх) = 22 / 18°
  • Лоб корпусу (середина) = 15 / 60°
  • Лоб корпусу (низ) = 15-22 / 0-60°
  • Борт корпусу = 15+4 / 0°
  • Корма корпусу (верх) = 10 / 55°
  • Корма корпусу (середина) = 13 / 10°
  • Корма корпусу (низ) = 13 / 58°
  • Днище = 6
  • Дах корпусу = 10
Озброєння


  • 45-мм 20К зр. 1934 р.
    • Тип гармати = нарізна
    • Довжина ствола (калібри) = 46
    • Боєкомплект гармати = 172
    • Кути ВН = -8...+25°
статус

Знятий з озброєння



Bt-7 02
Bt-7 03
Bt7 01
Bt7 02
Bt7 03


БТ-7 - радянський легкий колісно-гусеничний танк періоду 1930-1940-х років. Третій танк сімейства радянських легких танків БТ («Швидкохідний Танк»). На відміну від своїх попередників БТ-2, БТ-5, мав зварний корпус кілька зміненої форми і новий двигун. Озброєння аналогічно БТ-5. Випускався, як і БТ-5, у варіанті з радіостанцією і без радіостанції. Всього було вироблено 5328 машин.

Зміст

Історія створення

В січні 1933 року, коли здійснювалася робота над конструкторською документацією танка БТ-5, конструкторське бюро танкобудування Харківського заводу отримало завдання на розробку нового танка, в якому передбачалося усунути недоліки попередників.

Щодо документації, передбачалося встановити двигун М-17 (більш надійний, ніж М-5), зварний корпус з поліпшеною оглядовістю для механіка-водія, збільшити ємність паливних баків і встановити башту з 76-мм гарматою. Тобто передбачалося створити «ударний колісно-гусеничний танк далекої дії». У розробці брала участь група конструкторів у складі Бондаренко, Морозова, Дорошенко, Курасова, Веселівського, Таршинова. На початку 1934 року почалося виробництво прототипу, що отримав індекс БТ-7. Перший зразок був готовий до 1 травня 1934 року, другий - до 7 листопада 1934 року. Перші прототипи

На перших прототипах БТ-7 встановлювався курсовий кулемет праворуч від механіка-водія, а вежа мала форму еліпса зі скошеним дахом. Проект передбачав можливість встановлення існуючих на той момент танкових гармат: 76-мм КТ-28 або ПС-3 і 45-мм зразка 1932 року без змін у конструкції башти. У ніші башти розташовувалася обертається боеукладка барабанного типу на 18 шт. 76-мм снарядів, або радіостанція. Підсумок випробувань

Влітку і восени 1934 року танки пройшли повну програму випробувань. Комісія порахувала, що курсовий кулемет для машини з екіпажем у 3 людини є зайвим, а вежа має недолік з-за несумісності кулемета з вежею. У підсумку на початку 1935 року в серійне виробництво був запущений танк з більш простий вежею від танка БТ-5. Однак, в цілому від ідеї колісно-гусеничної машини з 76-мм гарматою не відмовилися, і з боку ГАБТУ заводу було доручено розробити проект установки на БТ-7 вежі від танка Т-26-4. Серійні моделі Модель 1935 року

Корпус серійного БТ-7 випуску 1935 року представляв собою жорстку коробчату конструкцію з подвійними бортовими стінками, подовженої звуженої закругленою передньою частиною і трапецієподібної тильною частиною. Корпус збирався з броньових і сталевих листів, переважно зварним способом, рідше клепаным. Зовнішні стінки були знімними, внутрішні представляли собою 4-мм сталеві листи. Корпус танка тримався на восьми пружних ресорах (свічках): двох горизонтальних і шести вертикальних. Вертикальні ресори розташовувалися між бортовими листами і внутрішньої стінкою корпусу. Горизонтальні - всередині корпусу в бойовому відділенні танка. Ходова частина складалася з восьми опорних, двох напрямних коліс. При русі на колісному ходу передня пара ковзанок ставала керованою, а задня пара - ведучою. При гусеничному ходу кермо забирався і вкладався у відділенні управління.

У тильній частині розташовувалися карбюраторний V-образний 12-циліндровий двигун М-17Т потужністю 400 л. с., 4-швидкісна коробка передач, багатодискове сухий головний фрикціон, бортові фрикционы і передачі, гітари (для приводу колісного ходу), гальма, а також паливні баки (два по боках між бортовими листами і один в кормі).

45-мм танкова гармата 20К зразка 1934 року і спарений з нею кулемет ДТ розміщувалися в башті циліндричної форми з розвиненою кормовою нішею. Кормові та зенітні кулемети, а крім того, і радіостанції 71-ТК з поручневой антеною, встановлювалися на частини танків. В екіпаж входило 3 людини: командир (навідник), заряджаючий і водій-механік. Модель 1937 року

Випуск БТ-7 з конічною вежею розпочався в 1937 році. Озброєння танка не змінилося, але боєзапас зріс на 44 снаряда (він досяг 188, а в танках з радіостанцією - 145 снарядів). На всіх лінійних танках встановлювався кулемет ДТ в кормовій ніші. Танк обладнали двома спеціальними фари прожекторного типу, що встановлюються на масці гармати для ведення стрільби з гармати і спареного кулемета в нічний час. Пізніше аналогічні фари ставили і на танки більш ранніх випусків. На зміну чотиришвидкісною коробці передач прийшла трьохшвидкісна. Були внесені зміни в трансмісію і посилені пружини балансирних підвісок провідних коліс колісного ходу. У 1938 році на підвісках були прибрані гумові бандажі. Тоді ж крупнозвенчатую гусеницю почали повсюдно замінювати на мелкозвенчатую. Товщина лобової броні БТ-7 у ході модернізацій досягла 22 мм, а бойова маса зросла до 13,9 т. Всього було виготовлено 4727 танків БТ-7 зразка 1937 року.



Виноски[]


{{