Вікі ОВТ
Вікі ОВТ
Хімі́чна зброя

Вид зброї масового ураження, дія якої заснована на токсичних властивостях хімічних речовин. Головними компонентами хімічної зброї є бойові отруйні засоби і їх застосування, включаючи носії, прилади і пристрої керування, які використовуються для доставки хімічних боєприпасів до цілі.

У сукупності або окремо токсичні хімікати, боєприпаси та пристрої, спеціально призначені для смертельного ураження або нанесення іншої шкоди за рахунок токсичних властивостей хімікатів, що вивільняються у результаті застосування таких боєприпасів і пристроїв, а також обладнання, спеціально призначене для використання безпосередньо у зв'язку із застосуванням вказаних боєприпасів і засобів.
Для цілей Конвенції про заборону розробки, виробництва, накопичення та використання хімічної зброї та її знищення «хімічна зброя» визначена як в сукупності, так і окремо:

  • a) токсичні хімікати та їх прекурсори, за виключенням тих випадків, коли вони призначені для, які не заборонені Конвенцією, за тої умови, що види та кількість відповідає таким цілям;
  • b) боєприпаси та пристрої, спеціально призначені для смертельного ураження або нанесення іншої шкоди за рахунок токсичних властивостей вказаних у підпункті a) токсичних хімікатів, що вивільняються у результаті застосування таких боєприпасів і пристроїв;
  • c) будь-яке обладняння, спеціально призначене для використання безпосередньо у зв'язку із застосуванням боєприпасів і пристроїв, вказаних у підпункті b).

Різновидом хімічних боєприпасів є бінарні пристрої, які споряджаються двома нетоксичними або малотоксичними речовинами — напівпродуктами для отримання отруюючої речовини. У боєприпасі ці речовини відділені одне від одного і змішуються для отримання токсичного агенту тільки під час доставки боєприпасу до цілі. Підвищений інтерес до бінарної хімічної зброї пояснюється необхідністю забезпечення безпеки при виробництві, транспортуванні, зберіганні та експлуатації хімічної зброї.

З історії хімічної зброї[]

Застосування хімічної зброї заборонено Женевським протоколом 1925 р, який ратифікували (або приєдналися до нього) понад 100 держав.
Хімічна зброя – боєприпаси і бойові прилади, вражаючі дії яких засновані на використанні токсичних властивостей отруйних речовин (токсичний – від грець. toxikon – отрута).

У книзі Пітер[]

- Хімічна зброя? - професор підняв брови. - Взагалі, вона активно застосовувалася лише у Першу Світову війну. Вже друга Світова обійшлася практично без неї.

Для Івана все це були просто слова. Катастрофа теж обійшлася без хімічної зброї, і що нам від цього легше?

- Були причини? - запитав Іван.
- Так. По-перше, це негуманно, по-друге, небезпечно для самих застосовують...
- А в третіх?
- Неефективно, - сказав Водяник. - Можливо, це головна і основна причина відмови від застосування хімічної зброї. За статистикою, отриманою за підсумками Першої Світової - для того, щоб вивести з ладу або вбити одного ворожого солдата, потрібно було приблизно п'ятдесят артилерійських снарядів з іпритом або чимось подібним. У той же час застосування звичайних боєприпасів дає кращий ефект - на одного вбитого тут потрібно лише тридцять снарядів. Проста арифметика.
До того ж звичайні боєприпаси простіше виробляти і зберігати...
Звичайна бухгалтерія діє надійніше, ніж всі Гаазькі угоди разом узяті.
- Так, - Іван помовчав. - Що ще?
- Американці намагалися застосувати хім. зброю під час Корейської війни... Провал.
- Ще?

Професор задумався.

- Серія експериментів американського розвідувального управління під назвою МК-УЛЬТРА. Вони ставили метою контроль над людьми. Вчені працювали одразу за кількома напрямками: промивання мізків, психологічні тортури, електрошок, психохірургія, стирання пам'яті, електронні пристрої контролю над поведінкою людини, потім це позначили терміном «психотроніка»...
Одним з напрямків було дослідження можливості застосування препаратів типу ЛСД-25 для зміни особистості людини.
Підвищення сугестивності та інше. Одним з експериментів, проведених на той час, було розпилення ЛСД протягом ста двадцяти кілометрів, з накриттям населеного пункту. Якесь американське містечко. Звичайно, людей ніхто не попереджав... Не знаю, чим закінчився експеримент, чесно кажучи. Як не особливо копав цю тему. Але підозрюю, що цей населений пункт, якщо вважати його містом імовірного супротивника, навряд чи міг після розпилення надати скільки-небудь серйозний опір. ЛСД не обов'язково вдихати або пити. Теоретично він може вбиратися і через шкіру.
- Тобто...
- Не така вже маячна ідея, Іване, - сказав Водяник. - Не буду торкатися етики... Але ж ми просто хочемо зменшити можливі жертви... Вірно?

Іван помовчав. З цієї точки зору він проблему ще не розглядав.

- Приблизно так.
- Це цікаво, - сказав. Проф. Запустив пальці в бороду, посмикав, наче хотів відірвати. - Дуже цікаво.

Все-таки, Іван подивився на Водяника, в кожному вченому живе хлопчисько, який висмикує ноги у коника, щоб подивитися, як той буде після цього стрибати.
Вчені-нелюди науку рухають куди ефективніше, ніж вчені-миротворці.


Виноски[]


Шаблон:ЗЕ[]